Gerichtsverhandlung am 09.06.2026 – mit der Teilnahme meiner Tochter Elsa
DEUTSCH / ENGLISH / РУССКИЙ / УКРАЇНСЬКА
========================================
DEUTSCH
Liebe Unterstützerinnen und Unterstützer, liebe Freunde,
gestern fand nach vielen Monaten des Wartens eine der wichtigsten Anhörungen in diesem Verfahren statt.
Der gesamte Schwerpunkt der Verhandlung lag auf den Aussagen meiner ältesten Tochter Elsa. Die Anhörung dauerte fast drei Stunden, und Elsa musste die Fragen der Richterin, der Anwältin der Mutter und meiner Anwälte beantworten.
Seit Tagen hatte ich nur eine einzige Sorge – nicht den Ausgang des Verfahrens, sondern die seelische Ruhe und das Wohlbefinden meiner Tochter. Es war das erste Mal, dass Elsa einen Gerichtssaal betrat und sich einer solchen Situation stellen musste.
Ich hatte meine Anwältin, Frau Oksana, eindringlich gebeten, darauf zu achten, dass Elsa sich während der gesamten Verhandlung sicher und wohl fühlt. Für mich war nicht entscheidend, welche Antworten sie geben würde. Das Wichtigste war, dass ihr Herz in diesem Raum nicht vor Angst schneller schlägt und sie spürt, dass die Erwachsenen dort sind, um sie zu schützen – und nicht, um sie unter Druck zu setzen.
Ich bin Frau Oksana von Herzen dankbar. Mit großer Sorgfalt, Geduld und einer beinahe mütterlichen Fürsorge begleitete sie Elsa während der gesamten Anhörung und tat alles dafür, dass die Atmosphäre so ruhig, menschlich und respektvoll wie möglich blieb.
Vor der Verhandlung hatte ich persönlich mit Elsa gesprochen und ihr nur eines gesagt:
„Meine liebe Tochter, hab keine Angst. Heute braucht das Gericht dich – nicht du das Gericht. Bleibe ruhig, sei ehrlich und selbstbewusst und sage einfach das, was dein Herz als Wahrheit kennt. Und ganz gleich, was du sagst – vergiss niemals, dass dein Papa dich immer lieben wird und deine Gefühle, deine Persönlichkeit und deine Meinung respektiert.“
Außerdem hatte ich ihr geraten, die Halskette zu tragen, die ich ihr vor einiger Zeit geschickt hatte, damit sie jedes Mal, wenn sie sie berührt, spüren kann, dass ihr Papa an ihrer Seite ist.
Als die Verhandlung begann, begann für mich eine lange Zeit des Schweigens und Wartens – Stunden, in denen sich jede Minute wie ein ganzes Jahr anfühlte.
Erst am Abend wurde diese Stille durch den Anruf meiner Anwältin unterbrochen.
Gleich zu Beginn unseres Gesprächs sagte Frau Oksana mir, dass Elsa ein außerordentlich höfliches, kluges und gefasstes Mädchen gewesen sei und alle Fragen mit Ruhe, Aufmerksamkeit und großer Umsicht beantwortet habe.
Als ich das hörte, empfand ich tiefen Stolz.
Nicht wegen des Gerichtsverfahrens und nicht wegen des Prozesses, sondern weil meine Tochter unter einem so großen Druck ihre Würde, ihre Höflichkeit und ihre innere Stärke bewahren konnte.
Nach den Informationen, die ich erhielt, erklärte Elsa auf die Frage der Richterin nach ihrem Vater, dass ihr Vater ein guter und liebevoller Mensch sei, täglich mit ihr in Kontakt stehe, ihr Nachrichten schreibe, Kleidung und andere Dinge für sie schicke, sie finanziell unterstütze und sich immer bemühe, ihre Bedürfnisse zu erfüllen.
Elsa erklärte außerdem, dass die Konflikte zwischen ihren Eltern erst begonnen hätten, als ihre Mutter in die Ukraine zurückkehren wollte und ihr Vater mit dieser Entscheidung nicht einverstanden gewesen sei.
Auf die Frage der Richterin, ob ihr Vater von ihrer Reise in die Ukraine gewusst habe, antwortete Elsa, dass sie dies nicht wisse.
Elsa berichtete außerdem, dass sie und ihre Schwester sich während der nächtlichen Luftangriffe und Bombardierungen im Badezimmer des Hauses verstecken.
Als ich das hörte, zerbrach mir das Herz.
Welche Schuld tragen Kinder, dass sie die Folgen der Entscheidungen und Fehler von Erwachsenen tragen müssen? Ich weiß nur zu gut, dass die Wände eines gewöhnlichen Hauses einer Rakete oder einem Geschoss nicht standhalten können. Kein Badezimmer der Welt kann einem Kind wirkliche Sicherheit geben. Kein Kind sollte seine Kindheit mit Sirenen, Explosionen und dem Verstecken in einer Ecke des Hauses verbinden müssen.
Einer der sensibelsten Momente der Anhörung war jedoch die Frage, wie Elsa von Deutschland über Polen in die Ukraine gelangt war.
Genau in dem Moment, als Elsa diese Frage beantworten wollte, wurde die Atmosphäre im Gerichtssaal durch die Anwältin der Mutter angespannt, und Elsa konnte ihre Aussage nicht fortsetzen.
Nach Aussage meiner Anwältin war Elsa bis zu diesem Zeitpunkt ruhig, fröhlich und sehr souverän gewesen. Nach dieser Unterbrechung wurde die Befragung jedoch beendet, sodass dieser wichtige Teil ihrer Aussage nicht mehr abgeschlossen werden konnte.
Als Vater fällt es mir schwer zu verstehen, warum in Konflikten zwischen Erwachsenen die Gefühle und die innere Ruhe eines heranwachsenden Mädchens manchmal in den Hintergrund geraten und warum ein Gerichtssaal statt der Stimme eines Kindes von Spannungen und Auseinandersetzungen geprägt wird.
Während all dieser Momente bewahrte Frau Oksana Ruhe, Geduld und Respekt, denn für uns gab es nur eine einzige Priorität: Elsas Sicherheit und ihr seelisches Wohlbefinden.
Ich hoffe von Herzen, dass die Richterin dieses Verfahrens mit ihrer Erfahrung, ihrer Unabhängigkeit und ihrem Verantwortungsbewusstsein alle Ereignisse und die Atmosphäre dieser Anhörung sorgfältig würdigen wird und eine Entscheidung trifft, die auf Wahrheit, Gerechtigkeit und vor allem auf dem Wohl der Kinder basiert.
Ich hoffe, dass die nächsten Anhörungen am 16. und 18. Juni einen wichtigen Schritt auf dem Weg darstellen werden, Elsa und Diana in eine sichere, stabile und friedliche Umgebung zurückzubringen – einen Ort, an dem sie ohne Angst, ohne Krieg und ohne die Konflikte der Erwachsenen ihre Zukunft aufbauen können.
Ich glaube weiterhin fest daran, dass kein Konflikt zwischen Erwachsenen jemals einen Schatten auf die Zukunft von Kindern werfen darf.
Von Herzen danke ich allen, die uns auf diesem schwierigen Weg begleiten und die Hoffnung lebendig halten.
==================================================================================
ENGLISH
Dear friends and kind supporters,
Yesterday, after months of waiting, one of the most important hearings in this case finally took place.
The entire focus of the hearing was on the testimony of my older daughter, Elsa. The hearing lasted nearly three hours, and Elsa had to answer questions from the judge, the mother’s lawyer, and my lawyers.
For days, I had only one concern in my mind — not the outcome of the case, but my daughter’s emotional safety and peace. It was the first time Elsa had entered such an environment and faced a courtroom in this way.
I had clearly asked my lawyer, Ms. Oksana, to make sure that Elsa felt safe and comfortable throughout the hearing. For me, it was not important what answers Elsa would give. What mattered was that my daughter’s heart would not beat faster in that room out of fear or anxiety, and that she would feel the adults were there to protect her, not to put pressure on her.
I am grateful that my lawyer, Ms. Oksana, accompanied Elsa throughout the hearing with great care, patience, and an almost maternal sensitivity, doing everything possible to keep the atmosphere calm, humane, and respectful.
Before the hearing, I personally spoke with Elsa and told her only one thing:
“My dear daughter, do not be afraid. Today, it is the court that needs you — not you who needs the court. Stay calm, be honest and confident, and simply speak the truth that you know in your heart. And whatever you say, know that your father will always love you and will always respect your feelings, your personality, and your opinion.”
I also advised her to wear the necklace I had sent her some time ago, so that whenever she touched it, she could feel that her father was standing beside her.
Once the hearing began, long hours of silence and waiting began for me — hours in which every minute felt like a year.
Finally, in the evening, that silence was broken by a call from my lawyer.
At the beginning of our conversation, Ms. Oksana told me that Elsa had been a very polite, intelligent, and composed girl, and that she had answered the questions calmly, carefully, and with great sensitivity.
When I heard those words, I felt proud.
Not because of the case, and not because of the court, but because my daughter, under such difficult and overwhelming pressure, had been able to preserve her character, her politeness, and her dignity.
According to the information I received, when the judge asked Elsa about her father, Elsa said that her father is a kind and good person, that he is in contact with her every day, sends her messages, sends her clothes and other things she needs, supports her financially, and always tries to meet her needs whenever she has them.
Elsa also said that the conflict between her parents began when her mother wanted to return to Ukraine and her father disagreed with that decision.
When the judge asked whether her father had known about their trip to Ukraine, Elsa replied that she did not know.
Elsa also said that during nighttime attacks and bombings, she and her sister hide in the bathroom of the house.
When I heard this, my heart broke.
What fault do children have that they must bear the consequences of the decisions and mistakes of adults? I know very well that the walls of an ordinary house cannot withstand the impact of rockets or missiles. No bathroom can provide real safety for a child. No child should have childhood memories shaped by air-raid sirens, explosions, and hiding in a corner of the house.
One of the most sensitive moments of the hearing came when Elsa was asked how she had traveled from Germany to Poland and then to Ukraine.
At the very moment Elsa was about to answer this question, the atmosphere in the courtroom became tense because of the mother’s lawyer, and Elsa was prevented from continuing her answer.
According to my lawyer, up until that moment Elsa had been in good spirits, calm, and fully composed throughout the hearing. But after that tension was created, the questioning of Elsa was stopped, and the hearing effectively ended without this important part of her testimony being completed.
As a father, it is difficult for me to understand why, in the midst of conflicts between adults, the feelings and peace of a teenage girl at such a sensitive stage of her life are sometimes pushed aside — and why a courtroom, instead of listening to the voice of a child, becomes affected by tension and confrontation.
Throughout all these moments, Ms. Oksana remained calm, patient, and respectful, because for us there was only one priority: Elsa’s safety and emotional well-being.
I sincerely hope that the honorable judge in this case, with her experience, independence, and professional conscience, has carefully assessed all the behavior, the atmosphere of the hearing, and the circumstances surrounding it, and will make a decision based only on truth, justice, and above all, the best interests of the children.
I hope that the upcoming hearings, scheduled for June 16 and June 18, will become meaningful steps toward returning Elsa and Diana to a safe, stable, and peaceful environment — a place where they can build their future without fear, without war, and without the conflicts of adults.
I still believe that no conflict between adults should ever cast a shadow over the future of children.
From the bottom of my heart, I thank all of you who continue to stand beside us on this difficult path and keep hope alive.
==================================================================================
РУССКИЙ
Дорогие друзья и дорогие люди, которые поддерживают нас,
Вчера, после многих месяцев ожидания, состоялось одно из самых важных судебных заседаний по этому делу.
В центре внимания суда были показания моей старшей дочери Эльзы. Заседание продолжалось почти три часа, и Эльза отвечала на вопросы судьи, адвоката матери и моих адвокатов.
На протяжении нескольких дней меня волновало только одно — не исход судебного процесса, а душевное спокойствие и безопасность моей дочери. Это был первый раз, когда Эльза оказалась в подобной обстановке и должна была выступать перед судом.
Я заранее попросил своего адвоката, Оксану, чтобы самым главным для неё было обеспечить Эльзе чувство безопасности и спокойствия во время заседания. Для меня было неважно, какие ответы даст моя дочь. Самым важным было то, чтобы её сердце не билось быстрее от страха и волнения, чтобы она чувствовала: взрослые находятся рядом, чтобы защищать её, а не оказывать на неё давление.
Я искренне благодарен Оксане за то, что она с большим терпением, вниманием и почти материнской заботой сопровождала Эльзу на протяжении всего заседания и старалась сохранить атмосферу максимально спокойной, человечной и уважительной.
Перед заседанием я лично поговорил с Эльзой и сказал ей только одно:
«Доченька, не бойся. Сегодня суд нуждается в тебе, а не ты в суде. Будь спокойной, честной и уверенной в себе. Просто расскажи ту правду, которую знаешь своим сердцем. И что бы ты ни сказала, знай: папа всегда будет любить тебя и всегда будет уважать твои чувства, твою личность и твоё мнение.»
Кроме того, я попросил её надеть ожерелье, которое некоторое время назад отправил ей, чтобы каждый раз, прикасаясь к нему, она чувствовала, что её папа рядом.
После начала заседания для меня начались долгие часы ожидания и тишины — часы, в которых каждая минута казалась целым годом.
И только вечером эта тишина была прервана звонком моего адвоката.
В самом начале разговора Оксана сказала мне, что Эльза была очень воспитанной, умной и спокойной девочкой и отвечала на вопросы уверенно, внимательно и очень тактично.
Когда я услышал эти слова, я испытал огромную гордость.
Не из-за судебного процесса и не из-за самого дела, а потому что моя дочь в такой сложной и напряжённой ситуации сумела сохранить своё достоинство, воспитанность и внутреннюю силу.
По словам моего адвоката, отвечая на вопрос судьи о своём отце, Эльза сказала, что её папа — добрый и хороший человек, который каждый день поддерживает с ней связь, пишет ей сообщения, отправляет одежду и необходимые вещи, финансово помогает ей и всегда старается удовлетворить её потребности.
Также Эльза сказала, что разногласия между её родителями начались тогда, когда мама захотела вернуться в Украину, а отец был против этого решения.
На вопрос судьи о том, знал ли отец об их поездке в Украину, Эльза ответила, что она этого не знает.
Эльза также рассказала, что во время ночных воздушных тревог и обстрелов они с сестрой прячутся в ванной комнате дома.
Когда я услышал это, моё сердце сжалось от боли.
В чём виноваты дети, что им приходится расплачиваться за решения и ошибки взрослых? Я прекрасно понимаю, что стены обычного дома не способны защитить от ракеты или снаряда. Ни одна ванная комната не может стать настоящим убежищем для ребёнка. Ни один ребёнок не должен помнить своё детство через звук сирен, взрывы и необходимость прятаться в углу собственного дома.
Одним из самых чувствительных моментов заседания стал вопрос о том, как Эльза попала из Германии через Польшу в Украину.
Именно в тот момент, когда Эльза собиралась ответить на этот вопрос, атмосфера в зале суда стала напряжённой из-за действий адвоката матери, и Эльза не смогла продолжить свой рассказ.
По словам моего адвоката, до этого момента Эльза была в хорошем настроении, сохраняла спокойствие и полностью контролировала ситуацию. Однако после возникшего напряжения её дальнейший опрос был прекращён, и заседание фактически завершилось, не позволив закончить эту важную часть её показаний.
Как отцу, мне очень трудно понять, почему в конфликтах между взрослыми чувства и душевное спокойствие девочки-подростка в столь важный период её жизни иногда отходят на второй план, а зал суда вместо того, чтобы услышать голос ребёнка, наполняется напряжением и спорами.
На протяжении всего заседания Оксана сохраняла выдержку, уважение и спокойствие, потому что для нашей стороны существовало только одно главное — безопасность и душевное спокойствие Эльзы.
Я искренне надеюсь, что уважаемая судья, руководствуясь своим опытом, независимостью и профессиональной совестью, внимательно оценит всё происходившее во время заседания и примет решение, основанное исключительно на истине, справедливости и, прежде всего, наилучших интересах детей.
Я надеюсь, что следующие судебные заседания, назначенные на 16 и 18 июня, станут важным шагом на пути к возвращению Эльзы и Дианы в безопасную, стабильную и мирную среду, где они смогут строить своё будущее без страха, без войны и без конфликтов взрослых.
Я по-прежнему убеждён, что никакой конфликт между взрослыми не должен бросать тень на будущее детей.
От всего сердца благодарю всех вас, кто остаётся рядом с нами на этом трудном пути и помогает сохранить надежду.
==================================================================================
УКРАЇНСЬКА
Дорогі друзі та шановні люди, які підтримують нас,
Учора, після багатьох місяців очікування, відбулося одне з найважливіших судових засідань у цій справі.
Уся увага суду була зосереджена на свідченнях моєї старшої доньки Ельзи. Засідання тривало майже три години, і Ельза відповідала на запитання судді, адвоката матері та моїх адвокатів.
Протягом кількох днів мене хвилювало лише одне — не результат судового процесу, а душевний спокій і безпека моєї доньки. Це був перший раз, коли Ельза опинилася в такій атмосфері та мала виступати перед судом.
Я заздалегідь попросив свою адвокатку Оксану, щоб найважливішим для неї було забезпечити Ельзі відчуття безпеки та спокою під час засідання. Для мене було неважливо, які саме відповіді дасть моя донька. Найважливішим було те, щоб її серце не билося швидше від страху чи тривоги, щоб вона відчувала: дорослі знаходяться поруч для того, щоб захистити її, а не чинити на неї тиск.
Я щиро вдячний Оксані за те, що вона з великою терплячістю, уважністю та майже материнською турботою супроводжувала Ельзу протягом усього засідання і робила все можливе, щоб атмосфера залишалася максимально спокійною, людяною та шанобливою.
Перед судом я особисто поговорив з Ельзою і сказав їй лише одне:
«Донечко, не бійся. Сьогодні суд потребує тебе, а не ти суду. Будь спокійною, чесною і впевненою в собі. Просто скажи ту правду, яку знаєш своїм серцем. І що б ти не сказала, знай: тато завжди любитиме тебе і завжди поважатиме твої почуття, твою особистість і твою думку.»
Крім того, я попросив її одягнути намисто, яке деякий час тому надіслав їй, щоб кожного разу, торкаючись його, вона відчувала, що її тато поруч.
Після початку засідання для мене настали довгі години мовчання та очікування — години, у яких кожна хвилина здавалася цілим роком.
Лише ввечері цю тишу перервав дзвінок моєї адвокатки.
На початку розмови Оксана сказала мені, що Ельза була дуже вихованою, розумною та врівноваженою дівчинкою і відповідала на запитання спокійно, уважно та дуже делікатно.
Коли я почув ці слова, я відчув справжню гордість.
Не через судову справу і не через сам процес, а тому, що моя донька в такій складній і напруженій ситуації змогла зберегти свою гідність, вихованість і внутрішню силу.
За словами моєї адвокатки, відповідаючи на запитання судді про свого батька, Ельза сказала, що її тато — добра і хороша людина, що він щодня підтримує з нею зв’язок, надсилає їй повідомлення, одяг та інші необхідні речі, фінансово допомагає їй і завжди намагається задовольнити її потреби.
Також Ельза сказала, що конфлікт між її батьками почався тоді, коли її мама захотіла повернутися до України, а батько був проти цього рішення.
На запитання судді, чи знав батько про їхню поїздку до України, Ельза відповіла, що вона цього не знає.
Ельза також розповіла, що під час нічних повітряних тривог і обстрілів вони з сестрою ховаються у ванній кімнаті будинку.
Коли я почув це, моє серце стислося від болю.
У чому винні діти, що вони повинні нести наслідки рішень і помилок дорослих? Я дуже добре знаю, що стіни звичайного будинку не здатні захистити від ракети чи снаряда. Жодна ванна кімната не може бути справжнім укриттям для дитини. Жодна дитина не повинна пам’ятати своє дитинство через звуки сирен, вибухів і необхідність ховатися в кутку власного дому.
Одним із найчутливіших моментів засідання стало запитання про те, як Ельза потрапила з Німеччини через Польщу до України.
Саме в той момент, коли Ельза збиралася відповісти на це запитання, атмосфера в залі суду стала напруженою через дії адвоката матері, і Ельза не змогла продовжити свою відповідь.
За словами моєї адвокатки, до цього моменту Ельза була в гарному настрої, залишалася спокійною та повністю володіла ситуацією. Проте після виникнення цієї напруги її подальше опитування було припинене, і засідання фактично завершилося, не давши можливості завершити цю важливу частину її свідчень.
Як батькові, мені дуже важко зрозуміти, чому під час конфліктів між дорослими почуття та душевний спокій дівчинки-підлітка в такий важливий період її життя іноді відходять на другий план, а зал суду замість того, щоб почути голос дитини, наповнюється напругою та суперечками.
Протягом усього засідання Оксана зберігала спокій, терпіння та повагу, тому що для нашої сторони існувало лише одне найважливіше — безпека та душевний спокій Ельзи.
Я щиро сподіваюся, що шановна суддя, керуючись своїм досвідом, незалежністю та професійною совістю, уважно оцінить усе, що відбувалося під час засідання, і ухвалить рішення, засноване виключно на правді, справедливості та, передусім, найкращих інтересах дітей.
Я сподіваюся, що наступні судові засідання, призначені на 16 та 18 червня, стануть важливим кроком на шляху до повернення Ельзи та Діани до безпечного, стабільного й мирного середовища, де вони зможуть будувати своє майбутнє без страху, без війни та без конфліктів дорослих.
Я й надалі переконаний, що жоден конфлікт між дорослими не повинен кидати тінь на майбутнє дітей.
Від щирого серця дякую всім вам, хто залишається поруч із нами на цьому нелегкому шляху і допомагає зберігати надію.