Преамбула
Я, нижчепідписаний ЮРЧАНКА ВІТАЛІЙ, звертаюся до кантональних органів влади Женеви, контрольних інституцій та громадської думки з метою привернути увагу до серйозних порушень у діяльності Hospice général та вимагати невідкладної реформи його практик, процедур і механізмів контролю.
Мій особистий досвід, підтверджений офіційними адміністративними рішеннями, свідчить про практики, які викликають серйозні занепокоєння щодо дотримання основоположних прав отримувачів допомоги, пропорційності застосованих заходів та якості інституційного управління.
ВИДЕО ссылка на YOUTUBE
Основні встановлені факти
Протягом останніх років я зіткнувся з:
непрозорими та непередбачуваними адміністративними процедурами;
очевидною відсутністю ефективного діалогу з отримувачами допомоги;
непропорційними фінансовими рішеннями, що серйозно загрожували стабільності осіб, яких вони стосувалися;
атмосферою адміністративного тиску, несумісною з принципами соціального захисту;
жорстким та знеособленим застосуванням нормативів без реального врахування індивідуальних обставин.
Ці практики призводять до глибокої втрати довіри до інституції та підривають її головну місію — захист осіб у вразливому становищі.
Людські та інституційні наслідки
Поточні механізми роботи Hospice général більше не забезпечують соціальний супровід, а створюють клімат страху, нестабільності та адміністративного виснаження, особливо небезпечний для переміщених осіб, вразливих сімей та людей без надійної підтримки.
Державна установа не може функціонувати як каральна структура.
Вона повинна бути опорою стабільності.
Наші вимоги
Ми офіційно вимагаємо:
Проведення незалежного та повного аудиту діяльності Hospice général;
Реформи внутрішніх процедур, зокрема у сфері контролю, оцінки та комунікації з отримувачами допомоги;
Посилення процесуальних гарантій, що захищають осіб від свавільних рішень;
Поглибленого навчання персоналу з питань людських, правових та соціальних аспектів роботи з вразливими особами;
Запровадження зовнішнього постійного механізму нагляду, який гарантуватиме прозорість та інституційну відповідальність.
Звернення до органів влади та громадянського суспільства
Ми закликаємо кантональні органи влади, політичних представників, контрольні органи та все громадянське суспільство серйозно розглянути ці факти та негайно розпочати структурну реформу Hospice général, з метою відновлення довіри, легітимності та ефективності цієї ключової установи.
Доповнення до преамбули — серйозні особисті факти
Окрім адміністративних порушень, мій досвід взаємодії з Hospice général містить факти виняткової тяжкості, які стосуються не лише неналежного управління, а й прямих посягань на людську гідність та фізичну недоторканність.
Фізичний напад з боку працівника Hospice général
У 2022 році я став жертвою прямого фізичного нападу з боку соціального працівника Hospice général.
Цей напад стався після кількох тижнів повторних звернень щодо харчування мого сина, якому на той момент було приблизно півтора року. Я лише наполягав на тому, щоб моя дитина отримувала харчування, відповідне до її віку(каші, а не лише овочі).
Після цього працівник почав поводитися агресивно, спочатку вербально, а згодом фізично напав на мене, завдавши ударів і спричинивши видимі тілесні ушкодження, зокрема розбиті губи.
За цим фактом було відкрито кримінальне провадження.
З метою уникнення інституційного скандалу справу згодом було закрито, а працівника непублічно переведено на іншу посаду, пов’язану з роботою з дітьми, без будь-якого офіційного визнання фактів чи інституційної відповідальності.
У наступні дні мені було недвозначно дано зрозуміти, що звернення до поліції матиме для мене «наслідки» у середньо- та довгостроковій перспективі — що сьогодні тривожно співпадає з масштабними адміністративними труднощами, яких я зазнаю.
Тиск, приниження та адміністративні репресії
У період 2022–2023 років я зазнав систематичних репресивних та принизливих заходів:
неодноразових і свавільних призупинень соціальної допомоги строком від 3 до 5 місяців без чітких пояснень;
навмисного створення штучного адміністративного вакууму, що унеможливлював будь-яку матеріальну стабільність;
використання чуток і пліток з колективного житла як підстави для серйозних адміністративних рішень;
видачі простих папірців із переліком безкоштовних церковних пунктів харчування у явно принизливому та каральному контексті.
Цей клімат зробив будь-яку взаємодію з інституцією психологічно руйнівною та глибоко принизливою.
Примусові втручання у житло
Неодноразово працівники Hospice général з’являлися за місцем мого проживання, проникали до житла, оглядали мої особисті речі, шафи та одяг у присутності моєї малолітньої дитини.
Коли я ставив питання про обов’язковість таких перевірок, мені відповідали, що я можу відмовитися, але така відмова буде зафіксована як «неспівпраця», що поставить під загрозу мої соціальні права.
Фактично це була замаскована примусовість, несумісна з будь-яким поняттям вільної згоди.
Через шість місяців, ґрунтуючись виключно на чутках і без жодних об’єктивних доказів, Hospice général повідомив, що вважає, нібито я «ймовірно маю значні фінансові ресурси», та позбавив мене соціальної допомоги без будь-якого доведеного матеріального підґрунтя.
Система фаворитизму та структурної корупції
Загальновідомо, що особи, які підтримують неформальні стосунки з окремими працівниками (подарунки, приватні запрошення, різні послуги), отримують значно сприятливіше ставлення, тоді як ті, хто висловлює легітимну критику, стають об’єктами посиленого контролю, тиску та виключень.
Ця система перетворює установу соціального захисту на інструмент примусу та помсти, у повному протиріччі з її публічною місією.
Доповнення — викривлення фінансової ситуації та зловживання тлумаченням
У 2022–2023 роках, на тлі постійних принижень, адміністративного тиску та свавільного позбавлення допомоги, мій матеріальний і психологічний стан став нестерпним.
У цій ситуації близька людина надала мені фінансову допомогу у формі позики, оформлену письмовою розпискою, з чітким зазначенням, що кошти надані як депозит для покриття життєво необхідних потреб до стабілізації мого становища.
Ця допомога не була доходом, а актом виживання в умовах повної відсутності інституційного захисту.
Втім, дізнавшись про це, служби Hospice général зайняли глибоко тривожну позицію:
вони спостерігали за моїм життям, збирали неперевірені чутки, а згодом, без належного правового обґрунтування, повідомили, що тепер вимагають повернення 85 000 CHF за період 2022–2025 років.
Ця вимога ґрунтується виключно на зловживальному тлумаченні факту позики, перетворюючи приватну солідарність на підставу для ретроспективного адміністративного покарання.
Така практика є:
явним порушенням принципу пропорційності;
серйозною загрозою правовій визначеності;
формою економічного примусу;
відхиленням від місії установи, покликаної захищати, а не карати.
Доповнення — дискримінаційні практики фінансового нагляду щодо українських біженців
У 2022–2023 роках я та багато інших громадян України, які отримували соціальну допомогу, були піддані винятково нав’язливому, тривалому та принизливому фінансовому контролю.
Протягом майже року нас зобов’язували щомісяця надавати детальні виписки з банківських карток із поясненням кожної витрати, включно з купівлею їжі.
Нам було прямо заборонено купувати продукти харчування у Франції, навіть якщо це дозволяло суттєво зменшити витрати, попри те, що багато працівників Hospice général самі проживають у Франції та здійснюють там власні покупки.
Цей режим створив атмосферу постійної підозри, контролю та глибокого приниження, перетворивши соціальну допомогу на механізм фінансової дисципліни, спрямований проти групи людей у стані крайньої вразливості.
Доповнення — колективні санкції та грубі порушення прав сім’ї
Після отримання позики від близької особи заходи Hospice général вийшли за межі законності та людської гідності.
Незважаючи на те, що кожен член моєї сім’ї має окрему адміністративну справу, було застосовано колективне виключення:
соціальної допомоги були позбавлені не лише я, а й моя партнерка (з якою я не проживав разом і яка має інше прізвище), а також наші діти.
Єдиним зв’язком між нами була наявність спільної дитини та моя участь у її утриманні.
Це було використано як привід для покарання всієї сім’ї, у грубому порушенні принципів індивідуальної відповідальності та захисту дитинства.
Особливо серйозним є те, що молодша дитина була позбавлена медичного страхування, що поставило неповнолітнього у неприйнятну медичну та соціальну вразливість.
Заключна декларація — звернення до громадської совісті
Ця петиція — не просто адміністративна справа.
Це свідчення системи, яка під прикриттям допомоги та солідарності повільно руйнує життя тих, кого нібито покликана захищати.
Сьогодні у Женеві сім’ї перебувають під наглядом, зазнають принижень, позбавляються стабільності, безпеки та гідності.
Одна рука роздає бланки, інша — вибиває ґрунт з-під ніг.
Інституційна посмішка приховує механізм, що ламає людей психологічно, занурює їх у страх, залежність і мовчання.
Це не соціальний захист.
Це сучасна форма адміністративного насильства.
Ми закликаємо громадян і мешканців Швейцарії подивитися правді в очі,
відмовитися від зручної ілюзії, що «система працює»,
і усвідомити: жодне суспільство не залишається здоровим, коли приниження стає інструментом управління.
Те, що сьогодні відбувається в коридорах Hospice général, — не випадковість.
Це симптом небезпечної системної деградації, яку необхідно зупинити.
Тому що суспільство вимірюється не словами, а тим, як воно ставиться до найуразливіших, коли ніхто не дивиться.
Ми вимагаємо, щоб ця практика припинилася.
Негайно.
Женева, 2026
Доповнення до петиції
Отримувач соціальної допомоги отримав офіційний рахунок від Hospice général із вимогою повернути 85 668 швейцарських франків, що відповідає повній сумі отриманої соціальної допомоги.
Ця вимога з’явилася попри те, що фінансовий стан особи постійно визнавався скрутним і перебував під контролем тієї ж установи.
Ця ситуація порушує серйозні питання щодо пропорційності, прозорості та внутрішніх практик Hospice général, а також щодо людських наслідків подібних рішень для вразливих сімей.
Ця петиція вимагає перегляду практик, чітких критеріїв повернення коштів та незалежного контролю фінансових рішень.